ВІЙНА І ДИТЯЧА ТРАВМА. ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ВІЙНУ?

Війна і дитяча травма. Як говорити з дітьми про війну?

Страшні події в нашій державі зіштовхують наших батьків з новою реальністю – не такою, якою ми хотіли б готувати себе та наших дітей. Діти живуть в інформаційному просторі з нами. Не говорити з ними про щось – не означає позбавити впливу від ситуації. Навпаки – це створення простору для фантазій і реакцій на них, які можуть нанести шкоди психічному і фізичному здоров'ю дітей. Говорити про війну прийдеться. Саме для того, щоб вірно сформувати світогляд дитини, щоб не дати стороннім особам вплинути на викривлене сприйняття війни Вашою дитиною.

Завжди говоримо з дітьми мовою їхнього віку. Тобто зрозумілими їм словами. У три роки дитина може не знати, що таке «валізка», а от чому вона «тривожна» - не зрозуміє. Але це не означає, що дитині не слід пояснювати власні вчинки. Говоримо про все, але важливо робити це спокійно.

Для маленьких дітей добре подавати таку інформацію за допомогою казок. Їх насправді вдосталь. Йдеться мова не лише про казки, які стосуються безпосередньо війни, а й теми безпеки. Наприклад, за допомогою казки «Коза-дереза» можна пояснити, що у свою домівку небезпечно пускати чужих.

Запитати у дитини що вона знає про війну і як розуміє її. Цей крок ми розпочинаємо коли гарно налаштований контакт між дорослим і дитиною. Він потрібен для того, щобзрозуміти на якому ми рівні зможемо розмовляти з дитиною на цю тему, скільки вона вже розуміє і що ми можемо розповісти.

Дати дитині відчуття безпеки

Дітям будь-якого віку дуже важливо відчувати безпеку. Вони мають бути впевнені, що коли приходять до своїх дорослих, яким довіряють — отримають відповідь.Дітям важливо дати зрозуміти: «Я поруч з тобою. А ще поруч з тобою є…» — перерахувати тих близьких, які піклуються про дитину. Показати, що війна — це десь далеко, а тут є твій великий, безпечний, спокійний дорослий.

Терпляче відповідати на ті самі питання знову

Діти, особливо маленькі, можуть ставити ті самі запитання знову і знову, ходячи по колу. Дорослим треба бути готовими щоразу терпляче відповідати на ці питання. Знову і знову казати, що з нами все буде добре, все буде гаразд, українська армія хоробро і професійно нас захищає.

Дозуйте розмови в тривалості. Не варто довго розповідати дітям про ситуацію в країні, адже інформація емоційна важка. Розмова може тривати кілька хвилин, а потім до неї можна повертатись для емоційного відреагування чи запитань. Слідкуйте по дитині і її бажанню, готовності включатись, слухати, говорити.

Обмежити для дитини доступ негативних новин. Одна справа, коли діти дивляться фільми та мультики і зовсім інше реальний світ, де відчуття безпеки руйнується.

Давати тілесний контакт. Багато ігор, теплих розмов і набування разом!

У будь-якій тривозі завжди задіяне тіло. Тому важливо обіймати, давати відчути кордони. Разом вовтузитися, будувати халабуди.